Хто не любить казку? Хто не слухав у дитинстві і не проніс улюблені казкові образи через усе життя? Казка вчить мріяти, будить уяву, потяг до знань, у ній здійснюються найзаповітніші бажання. Але по-справжньому казка хвилює серце лише того, хто володіє найціннішим скарбом – радіти радістю і боліти болями землі, лісу, річки, травинки, дерева, птаха, звіра й людини, хто відчуває в навколишньому середовищі душу живої природи, бачить себе не її володарем, а маленькою часточкою, крихіткою безмежного Всесвіту.

Саме таким закоханим у життя, мов у казку, є Володимир Семенович Єрмаков – художник, іконописець, майстер по дереву, архітектор, фотохудожник і оформлювач, творча людина сьогодення, яка без жалю і повністю віддає себе і свій талант на служіння людям, рідній громаді храму Покрови в селі Рубанівському на Васильківщині.

Народився художник 1955 року в м. Запоріжжі в багатодітній родині. Батьки – Семен та Людмила Єрмакови виховали десять дітей. А ще Семен Омелянович був талановитим художником і скульптором. Володя успадкував батьківський талант. Закінчив міську дитячу художню школу. Добра спадковість – чудово, але насамперед це щоденний труд до самопожертви і повної відданості своєму покликанню. У далекому Бодайбо (Сибір, Іркутська обл.) талант митця по-справжньому, по-Божому оцінив і підтримав священик Василь Пишний. Саме там Володимир почав серйозно займатися іконописом і продовжує цю святу справу донині в храмі Покрови в селі Рубанівському, де нині проживає з родиною. Він розписав два храми і багато ікон для різних церков.

Мовчазний, замислений, – він завжди зосереджений, бо майбутні ікони і малюнки спочатку треба створити в уяві. Допомагає йому у цьому багатий світогляд, спостережливість, а головне – любов до Творця, без якої краса його творчості не набрала б сили для розквіту.

Він і іконописець, і головний хоронитель „Хати-музею Івана Манжури”. З любов’ю Володимир розписує рідний храм і дарує незабутні малюнки кожному виданню „Навіки”. Він – один із авторів проекту майбутнього Пасхального Храму-пам’ятника „Шлях України до Бога”, який за архітектурним задумом є глибоко філософським.

А ще Володимир – гарний фотограф, бо його природнє чуття художника підказує, як найкраще зробити знімок. Навіть дерево в його руках стає слухняним, народжуючи на світ дивні вироби. Усім на радість Володимир зібрав окремі деталі і дошки непрацюючого старинного ткацького верстата в єдине ціле. Тепер за нього хоч зараз сідай до роботи – ткати килими і рядна.

Жага відкривати людям свій талант у нього не вгаває. Ось уже сім років, починаючи з 2006, він із завзяттям ілюструє видання літературних казок та віршів Івана Манжури, життя і творчість якого пов’язані з Васильківщиною. Це поеми-казки „Трьомсин Богатир”, „Іван Голик”, „Казка про хитрого Лисовина і про других звірів, та про те, що він їм, а вони йому коїли”; казкові оповідання „Лиха Година”, „Як чорт шматочок хліба одслужував”, „Не судьба, а щира правда”, казки у віршах – „Злидні”, „Батьківський заповіт”; поетична збірка „Десь-то-не-десь”. Їх щорічно друкує видавництво „Навіки” Покровського храму до традиційного Свята Івана Манжури в Рубанівському. Ці благодійні видання сприяють популяризації творчості видатного українського поета, вченого-фольклориста. Акварельні малюнки-ілюстрації до казки „Лиха Година” розміщені для відвідувачів в „Хаті-музеї Івана Манжури”, а до інших казок неодноразово з дня заснування Свята Івана Манжури (2006) експонувалися в рамках мистецької програми „Казкар Придніпров’я”.

Зібрані воєдино ілюстрації до казок та поетичних творів Івана Манжури становлять основу першої персональної мистецької виставки художника „Казкове коло Івана Манжури в малюнках Володимира Єрмакова”. Розмаїтий і барвистий відеоряд, який, замикаючись у казкове коло-оберіг, максимально наближає відвідувача до самих творів письменника, розкриває багатий і неповторний світ казкових та поетичних образів.

Тільки казка через тисячі мрій поведе у майбуття!