По-перше: лісові та торф’яні пожежі. Лісова пожежа — це страшне лихо для будь-якого району країни. Окрім втрат вартості самої деревини, витрат на гасіння пожеж, сюди можна віднести втрати від зниження кількості кисню, фітонцидів, що виділяються лісом, погіршення якості, стану лісів, непридатність для використання їх в рекреаційних цілях та ін. Лісові пожежі знищують звірів, що живуть в лісах, і птахів, знижують приріст деревостоїв, збільшують вітровальність і послабляють лісові масиви, а потім деревостої, що усихають, стають осередком шкідників і хвороб лісу. Лісові пожежі несуть величезні економічні і екологічні втрати.
По-друге: руйнування екосистеми. В дикій природі усе передбачено так, щоб трава, кущі росли після зими самі, без пожеж. У нашому кліматі трава перегниває за зиму і не є перешкодою для молодої порості, а з часом перегнивають і гілки. Окрім цього, гілки в траві — прекрасне місце для гніздових птахів.
Під час випалювань вже починає рости трава, квіти. Кущі починають свій активний вегетативний період — тобто ростуть, хоча неозброєним оком цього і не видно. Таким чином, весняні випалювання шкодять траві й кущам. Після випалювань виживає і першою пускається в ріст, заглушаючи ослаблену і майже занапащену іншу флору, найгрубіша, найневибагливіша трава і бур’ян. Гинуть насіння рослин і самої трави над поверхнею землі, на землі і насіння під землею. Насіння кожного виду рослин повинне проходити певний температурний режим для того, щоб зійти. Навіть незначне відхилення від норми може відбитися на їх висхожості. Під час випалювання вони просто гинуть. Виживають лише кореневища рослин, що глибоко знаходяться в ґрунті. Але не усі рослини багаторічні. Багато з них — однорічні і розмножуються насінням. Гинуть багато комах, їх личинки, лялечки. У вогні горять усі живі істоти — сонечка, жужелиці, дощові черв’яки й інші, що винищують різних шкідників саду і городу, й ті, що беруть участь в процесі утворення ґрунту.
Випалювання сухого травостою викликає загибель кладок і місць гніздових птахів таких як кряква, чирок-тріскунок, чайка, кропив’янка, бекас, очеретяна і звичайна вівсянки, польовий, лісовий і чубатий жайворонки, луговий коник. Гніздовий період цих птахів починається на початку квітня.
При підпалі трави гине уся корисна мікрофлора ґрунту, у тому числі й та, яка допомагає рослинам протистояти хворобам. На відновлення потрібен час, якраз найцінніший весняний час, коли рослини набирають силу.
У вогні можуть загинути і постраждати тварини, що плазують, земноводні; особливо новонароджені зайчата, їжаки, жаби. При сильній трав’яній пожежі гинуть практично усі тварини, що живуть в сухій траві та на поверхні ґрунту.При весняному випалюванні можуть ушкодитися дерева, особливо їх коренева шийка — дуже вразливе місце прямо над землею. Не говорячи про те, що дерева можуть просто згоріти, обгоріти від сильної температури бруньки, що набрякають весною, а це дуже шкодить дереву, навіть якщо воно виживе. Трав’яні пожежі завдають істотного збитку узліссям, підліскам лісу, знищують молоду деревну порість, служать одним з головних джерел пожеж в лісах і на торфовищах.
Дим від спалювання трави їдкий, темний, густий — він дуже неприємний людям, їсть очі, неприємно пахне. Алергіки його не переносять. А спалюючи траву в місті, ви спалюєте й ті солі важких металів, що осіли на листі, траві і викачані рослинами з ґрунту — такий дим просто отруйний. До того ж в покладах сухої трави і вітролому часто таїться сміття, у тому числі й не придатне, небезпечне для спалювання — пластикові пляшки і тому подібне. На забруднених радіонуклідами територіях в повітря з вогнем і димом потрапляють радіоактивні речовини, які вітром переносяться на значні відстані.

У сільській місцевості у вогні згорають залишки добрив і отрутохімікатів, утворюючи леткі токсичні органічні і неорганічні сполуки. При випалюванні трави уздовж автодоріг відбувається забруднення повітря важкими металами.

Трав’яні пожежі є одним з найважливіших джерел викидів в атмосферу вуглекислого газу, пов’язаних з господарською діяльністю людини.
Ґрунт упродовж тисячоліть продовжує накопичувати органічну речовину, виключаючи її з атмосферного кругообігу (рідкісні трав’яні пожежі, що трапляються в природі і без втручання людини, докорінно цей процес не порушують). Якщо ж пожежі стаються надто часто, то в атмосферу виділяється вуглекислий газ — не лише за рахунок згорання свіжої сухої трави, але й за рахунок часткового вигорання історично накопиченої в ґрунті мертвої органічної речовини. А значить — посилюється так званий “парниковий ефект„, що призводить до несприятливих змін і більш різких коливань клімату нашої планети.На місці підпалу нормальне життя рослин і комах відновлюється лише через 5-6 років, а часто не відновлюється НІКОЛИ.
У весняний період в усіх регіонах України було замічено здійснення самовільного підпалу сухої природної рослинності. Подібні дії призводять до знищення біорізноманіття, особливо молодих особин тваринного світу.
Відповідно до ст. 27 Закону України «Про рослинний світ» та ст. 39 Закону України «Про тваринний світ» випалювання сухої природної рослинності без відповідних дозволів забороняється.
У зв’язку з цим керівництво Дніпропетровської облдержадміністрації звертається до мешканців та гостей регіону!
Не випалюйте самовільно суху природну рослинність або її залишки. Суха торішня трава — не сміття, а безцінне живлення, житловий будинок, притулок, умови для життя, створені самою природою.
Любіть, шануйте, бережіть природу — вічне джерело нашого життя, нашої твердості та майбутнє нащадків!