Щиро вітаємо Вас! Мира, Добра і Радості дай Вам Бог! Ласкаво просимо до нас у гості ! Cвятці 28 листопада – Початок Різдвяного посту   Від 28 листопада до 6 січня включно триватиме Різдвяний піст – підготовка до Свята Різдва. ___ Колись, ще в молодості, я ніс послух у одного старця на Кольському півострові. І, як сьогодні це цікавить всіх, так і мені тоді було цікаво. — Отче, скажіть, Христа раді, що з нами далі буде? Що з нами трапиться в майбутньому? Старець примружив очі і, з ледь помітною посмішкою, відповів: — Не бійся, Васю, жити. Ще все буде з нами. Все буде, багато чого буде. Бачиш, люди ж відмовились від богоданого святого життя й заблукали в таких жахливих безбожних нетрях, що навіть почали сприймати рабство, тиранію, зло, як ніби звичайний і необхідний стан життя і самі стали покірними співучасниками злодіянь. Через це доведеться людям ще багато постраждати від різного роду тортур. До тих пір, поки, нарешті, люди отямляться й стануть на Божий шлях життя – і Світ, і Земля, і Людина оновляться. Бо, як казав Господь, за страждання вірних, Я відновлю все! Господь не відвернувся від нас. І якимсь, тільки Йому відомим, шляхом виведе людство в повну свободу життя у Христі. І люди стануть зовсім не такими, як сьогодні, зовсім іншими. В усьому, усьому. В сприйнятті, в розумінні, в поведінці, в стосунках… Життя стане таким, що навіть уявити цього неможливо. Бо це — життя в повноті свободи, правди, доброти і радості! В довершеній свободі Взаємобуття всього у всьому. Всесуще стане Всежиттям, Вселюбов’ю і Всерадістю – Дивосвітом Божественної Вічності. І це неодмінно відбудеться. Бог веде нас до цього. А шляхи Божі – неодмінні і досконалі. Тож, Васю, молись, трудись, добрим будь і не бійся жити. ___ — Де краще всього бути добрим? В сім’ї, на роботі, в тюрмі чи ще де? — Та скрізь! Де ти є – там і найкраще бути добрим. ___ — Читай Святе Письмо – щоб зрозуміти, що станеться з добрими, а що зі злими. Бо є ж винагорода, а є – покарання. Є Рай і є пекло. Пам’ятай про це завжди. ___ В сім’ї потрібне не взаємопорозуміння, а взаємопрощення. ___ — Якщо знайдеш Боже в інших, тоді воно і в тобі буде. ___ — Хліб є, вода є. Чого ще треба? — Полум’я віри, вогнища духу! ___ — У кожного шлях до Бога особливий, неповторний, але для всіх однаковий – за Богородицею, за святими… ___ — Святість життя – це радісне спілкування з усім творінням.   29 листопада — Апостола Матфея (60) 2 грудня — Неділя, гл. 1. Прп. Варлаама Печерського 4 грудня — Введення 7 грудня — Вмц Катерини (305) 9 грудня — Неділя, гл. 2. 10 грудня — Ікони «Знамення» 13 грудня — Ап. Андрія Первозваного (62) 16 грудня — Неділя, гл. 3. Прор. Софонії (635) 17 грудня — Вмц. Варвари і мц. Юліанії (306) 19 грудня — Святителя Миколая Поздоровляємо Вас з Днем Ангела! Микола Пуховий Микола Перебийніс Микола Чабан Микола Чухрай Коля Денисенко Микола Григоренко * * * Ой, хто, хто Миколая любить, Ой, хто, хто Миколаю служить, Тому святий Миколай На всякий час помагай, Миколаю. Ой, хто, хто спішить в Твої двори, Того Ти на землі і в морі Все хорониш від напасти, Не даєш йому пропасти, Миколаю. Миколаю, молися за нами, Благаєм Тебе зі сльозами. Будем Тебе прославляти, Ім’я Твоє величати, Миколаю. 23 грудня — Неділя, гл. 4. 25 грудня — Святителя Спиридона (348) 30 грудня — Неділя Святих праотців, гл. 5 Прор. Даниїла Поздоровляємо Вас з Днем Ангела! Данилко Стукан Данилко В’язовський Доброго Року Всім! Хай Вам щастить!	КАРТА САЙТУ Перекласти сайт
	Підписатися на новини
	Останні видання
	3 грудня — 290 років від дня народження Григорія Савича Сковороди (1722, Чорнухи, — 9 листопада 1794, Іванівка, Харківщина), українського просвітителя- гуманіста, філософа, поета, музиканта           Введення Св. вмц. Катерина Ап. Андрій Первозваний   Св. вмц. Варвара Свт. Миколай

Радість свідомої дії

Не раз натрапиш в сучасній пресі на сумний жарт у стилі чорного козацького гумору, що Україна — це така унікальна країна, котра сама існує, але українців у ній чомусь не видно. Дехто готовий навіть поховати чи й не саму вже надію на вихід із безпорадности. Не задумуючись одначе, мабуть, над тим, що коли вслухатися в слово на-дія, підсвідомо чується тут дія — рух до спасенного неможливого, яке має стати дій-сністю.

Все це і ще багато іншого свідчить безумовно про те, що перед українською спільнотою не просто витає в повітрі, а стоїть впритул насущне питання вияву власної життєспроможности. Досвід історії доводить, що енергія розвитку нації, держави прямо залежить від зрілости духу: передусім глибини віри, сталої традиції культури, рівня національної самосвідомости. Хоч скільки втікай у так звану «внутрішню еміграцію», «чистий бізнес» чи «брудну політику», деструктивні процеси, що так допікають у цьому часі, та всілякі «мертві» форми існування, без живої віри й національної свідомости не погамуєш. А це значить — мусиш наблизитись до себе, стати собою. Відчути радість свідомої творчої дії. І протиставити заниканню велику українську сутність.

Тож які події, явища останнього двадцятиліття дають право українцям відчувати й мислити себе творцями — суб’єктами нової української історії, культури?..

Хоч як може дивно, але попри всі спотворення й гальмування, можна ствердити, що рівень національного й громадянського самоусвідомлення весь час зростає. Відродження храмів і самого життя Церкви фактично з нуля, дивовижно піднесене святкування 500-ліття Українського Козацтва на порозі Незалежности, публічне викриття облуди комуністичної ідеології, повернення правди про героїв УПА, про війну 1941-45 рр., реальна участь у виборах влади (хай які чинили порушення, але то вже не совєтські вибори, де люди були звичайними статистами), Майдан 2004 р., подолання замовчування у світі національної трагедії Голодомору-геноциду 1932-33 років, 80-річчя пам’яті жертв якого буде вшановуватися наступного року…

Вже цього більш ніж досить, аби збагнути, які потужні зрушення відбулися в українській суспільній свідомості.

Хоча й баласт ентропії інерційного досвіду совєтського життя виявився загрозливо важким.

Україні сьогодні очевидно не вистачає саме досвіду стратегії суспільної дії, остаточного опертя у вірі, власному ґрунті культури, історії. А відтак бракує ясного визначення «добра» і «зла» для поборення хаосу та виходу на стезю зростання, що дає відчуття істинности життя.

Не знічев’я ж бо український народ віками плекав свій цілісний живий духовний простір. Він пульсує у мові, мистецтві, народній думі, піснях, давніх мітах, казках, глибинному світогляді.

І однак цей рятівний універсум українського світу сьогодні здається заселеним ніби фрагментарно. Певно тому, що інерція зовнішнього матеріялістичого погляду на речі й самого себе досі не дає багатьом усвідомити цей неосяжний український духовний простір як поле власної дії і творчости.

Так людина живе й гадки не має, що описане в народних казках зіткнення сил добра і зла, в якому вирішується доля світу, діялось насправді і діється досі в житті. І кожен є учасником цього вселенського змагу. Як той казковий герой, чи княжич, чи селянський син, що вирушає в путь, аби здійснити подвиг подолання злого чудовиська й врятувати життя, добро, правду, красу, себто цілість божественного буття. В казках, як і в житті, не раз буває, що саме тоді, коли настає найнапруженіший вирішальний момент і потрібна доконечна участь героя, той у цей час або заснув і ніяк не може прокинутись через навіяні злі чари, або втрапив у хитрі відволікання й забув куди мусить спішити. Та все ж у казці герой чудесним чином, всупереч пасткам і випробуванням, в останню мить таки вчасно прибуває на місце призначеної битви.

І той, хто читає чи слухає казку, теж прибуває разом з героєм. Бо в казці, як і в житті, неодмінно має відбутися вирішальна битва за добро світу, і зло має бути подолане. Народ, який розповідав казку, знав, що та чудесна перемога — є божественна умова тривання самого життя і умова спасіння людини. Так пізнається і доля України в небесному провидінні.

Тож і тепер вся річ у тому, щоб осягнути внутрішнім зором свій духовний всесвіт і творити істинний шлях перемоги.

Раїса Лиша