Народився у місті Володимир-Волинському 1697 року в родині православного священика. Здобув гарну освіту: вчився в місцевій духовній школі, у Львівській та Київській академіях.
1716 року майбутнього митрополита направили у Чернігівську єпархію в Новгород-Сіверський Спаський монастир проповідником. Тут він був пострижений у чернецтво з ім’ям Арсеній. Під час свого перебування в Чернігові Арсеній зблизився з архієпископом Антонієм Стаховським. В 1718 році за власним бажанням був відпущений в Київську академію для «слухання філософії і богослов’я».
Арсеній залишався в Академії до 1726 року, тут отримав сан священика (в 1723 році).
Після закінчення Академії він протягом 1726-1727 рр. був проповідником при київському архієпископі Варлаамі Ванатовичу, в 1728-1729 роках живе в Києво-Печерській лаврі, в 1730 році подорожує в Тобольск,
де в цей час перебував Антоній Стаховський.
В ієромонахи його рукоположив єпископ Переяславський Кирило Шумлянський в митрополичому соборі Святої Софії. Два роки він проповідує при Києво-Софійському митрополичому дворі, потім рік у Києво-Печерській Лаврі, а вже 1729 року він приїздить до Чернігова і зупиняється у Свято-Троїцькому Іллінському монастирі.
Протягом 1734-35 років був учасником морської Камчатської експедиції. Він неабиякий мав вплив на російських імператриць Анну Іоанівну, регентшу Анну Леопольдівну, а потім і на Єлизавету Петрівну. 13 вересня 1738 року Святійший Синод призначив його екзаменатором ставлеників у священство і законовчителем Кадетського сухопутного корпусу. 28 вересня 1739 року ієромонах Арсеній Мацієвич стає законним вчителем гімназії при Академії наук.
10 березня 1741 року його призначили на митрополита Тобольського і всього Сибіру. 26 березня 1741 року посвячений в сан митрополита.
28 травня 1742 року вийшов наказ — «Арсенія, митрополита Тобольського, перевести на Ростовську кафедру і бути йому Святійшого Синоду членом».
Після приходу до влади Катерини II, вона розпорядилася забрати монастирські землі в казенну власність. В 1763 році Арсеній прислав в Синод, який в той час знаходився в Москві, 2 донесення, в яких різко висловився проти нових розпоряджень щодо церковного майна, виступав за відновлення патріаршества. Синод представив перше донесення Імператриці і 14 квітня 1763 року справа закінчилась засланням митрополита в Архангельську епархію в Миколаївський Карельський монастир.
В 1767 році в цьому ж монастирі, по доносу одного з офіцерів, почалось розслідування нової справи проти Арсенія. По цій справі його було доставлено в Архангельську Губернську Канцелярію, де він утримувався на час слідства. Ця справа, разом із попередньою із 1763 року, розглядалась особисто Імператрицею. За таке «оскорбление ея величества» владику позбавили сану й чернецтва, засудили до смерті після катувань. Але вирок було замінено на ще тяжчий — довічне ув’язнення в кам’яному мішку Ревельської в’язниці. На стінах він порозвішував свої найбільш шановані українські ікони: Охтирську Божу Матір, преподобних Антонія і Феодосія,
святу великомученицю Варвару, святителя Димитрія Туптала.
А щоб муки непокірного митрополита були дошкульніші, цариця розпорядилася повісити на стіні камери його парадний портрет при всіх митрополичих регаліях. Двері до каземату, в якому сидів святитель, замурували. Кінець його страдницького життя наближався. Тоді двері до каземату вибили і впустили священика Саву Кондратова, настоятеля Ревельської Миколаївської церкви. Той вжахнувся: кімната вся сяяла від блиску, а посередині стояв митрополит в повному облаченні. Священик вибіг з криком: «Ви казали, що там арештант, а там архієрей!» Коли увійшов священик з комендантом вдруге, то митрополит лежав розслабленим. Священик Сава висповідав митрополита-мученика і взяв у нього благословення. 28 лютого 1772 року святитель Арсеній, митрополит Ростовський, в’язень Ревельської фортеці тихо упокоївся. Вже увечері померлого з наказу коменданта поховали при Свято-Миколаївській церкві.
Всі, хто був присутній при таких таємних похоронах під страхом смерті змушені були мовчати. Пізніше в цій церкві таки стали молитися за упокій колишнього митрополита Арсенія і навіть показували його могилу. Розписка про витрати на похорон митрополита Арсенія свідчила, що було куплено гріб, дано за нього 1 карбованець 4 копійки, матерії за 50 копійок, грамота і вінчик 6 копійок. Митрополит Іларіон Огієнко в своїй праці про митрополита-мученика Арсенія зазначить: «Отак оцінено в Росії велику 20-літню працю одного з найвидатніших українських митрополитів…
Ціна оціненого».