2 жовтня, Неділя 15-та після П’ятдесятниці
Літургія з 8:00
– 110 років від дня народження
Івана Багряного (справж. — Лозов’яга Іван Павлович) (1907, м. Охтирка Харківської губ., нині Сумської обл. — 25.08.1963, м. Новий Ульм, Німеччина), українського письменника, художника, драматурга, громадсько-політичного діяча. Автор романів “Тигролови”, “Сад Гетсиманський”, “Людина біжить над прірвою” та ін..

Іван Лозов’яга народився в сім’ї охтирського муляра. Писати вірші почав у церковно-парафіяльній школі під впливом творів Л. Глібова і Т. Шевченка. Захопившись творчістю В. Винниченка, пробував себе в прозі, драматургії. З дитинства бачив заграви українсько-московської війни, був свідком і жертвою голодоморів, депортацій, нищення відродження України. Встиг здобути загальну й технічну освіту, випустити першу збірку поезій «До меж заказаних», поему «Аве Марія», роман у віршах «Скелька». Увійшовши до групи письменників МАРС, членами якої були В. Підмогильний, Б. Антоненко-Давидович, Т. Осьмачка, Г. Косинка, М. Галич та ін., він прирік себе на ув’язнення в далекосхідних таборах (1932). Потім була втеча, страшні поневіряння дорогою до рідної домівки, знову арешт, тортури, описані в його романі «Сад Гетсиманський». (1948-1950). Роман був чи не першим твором, який розповів правду про жахливий більшовицький ГУЛАГ (Головне управління таборів) - майже на 20 років раніше від роману О. Солженіцина «Архіпелаг ГУЛАГ». Під час Другої світової війни І. Багряному вдалося через підпілля ОУН, концтабори і табори переміщених осіб вирватися на Захід. У Німеччині він органічно вливається в політичне життя української еміграції, пише повість «Тигролови», в якій підносить тему незламної волі людини, готової до боротьби за вистраждані ідеали. По війні Іван Багряний написав памфлет «Чому я не хочу вертатися до СССР?», який вийшов у розпал примусової репатріації колишніх радянських громадян, що супроводжувалася насильством, тортурами, фізичним знищенням, засиланням до концтаборів як «ворогів народу». Брошура була перекладена англійською, іспанською, італійською мовами і багато в чому посприяла усвідомленню західною громадськістю небезпеки російського імперіалізму, який зазіхав на існування підвладних йому націй, у тому числі української. Незважаючи на особисту трагічну долю, і в творчості, і в житті Багряний залишався оптимістом і гуманістом. Він був щедро обдарований силою духу й талантом, що походили з глибокого його українського коріння.
 
4 жовтня, вівторок
— 125 років від дня народження
Юрія Клена (Освальда Бургардта) (1891-1947), українського письменника, перекладача, літературознавця, редактора, викладача.

Предків не маєш? – Тож будь тепер сам собі предок. Люди забули легенди? Нову їм створи. Втратили віру? Кресли на скрижалях їм кредо. Щезли герої? Меча тоді в руки бери.

Автор цих рядків Юрій Клен (Освальд Бурґгардт) народився 4 жовтня 1891 р. у с. Сербинівка на Поділлі у сім’ї німецьких протестантів купця-колоніста Фрідріха Бурґгардта та Каттіни Сідонії Тіль. Домашньою була німецька мова. Закінчив у селищі Воронівка російську початкову школу, а в містечку Славуті на Поділлі – гімназію. У 1911 вступив до Київського університету Св. Володимира, де здобув ґрунтовну філологічну освіту.

Юрій Клен – м’яка, інтелігентна людина з тонким почуттям гумору, з якоюсь «європейськістю». М. Зеров зумів переконати друга, що українська поезія не безнадійно провінційна та безперспективна. Надзвичайно самокритичний Бурґгардт не відразу зважився писати українською. Спочатку перекладав із Вінклера, Шеллі, Рільке, «Дон Жуана» Байрона. У 1928 р. Микола Зеров тріумфуючи оголосив: «Перший оригінальний український вірш Освальда Федоровича!» Це був сонет «Сковорода», потім усе життя поет звертався до філософії «життєрадісного аскета».

Сковорода

Піти, піти без цілі і мети… Вбирати в себе вітер і простори, І ліс, і лан, і небо неозоре. Душі лише співать: “Цвіти, цвіти!”

Аж власний світ у ній почне рости, В якому будуть теж сонця і зорі, І тихі води, чисті і прозорі. Прекрасний шлях ясної самоти.

Іти у сніг і вітер, в дощ і хугу І мудрості вином розвести тугу, Бо, може, це нам вічний заповіт,

Оті мандрівки дальні і безкраї, І, може, іншого шляху немає, Щоб з хаосу душі створити світ.

 
5 жовтня, середа
– Всесвітній день учителя

День народження священника Василя Пишного

Дорогий Всечесніший Отче Василю! Вітаємо Вас від усього серця з Днем народження! Дай Боже Вам опіки небесної, сил і наснаги. Щоб Ви й далі були тим, яким Ви є — джерелом добра і віри — на радість людям, собі і Небу. Многая літа!
Раїса Лиша, Юрій Вівташ, а також Орися Сокульська і вся редакція «НВ»
Щирий уклін славним рубанівцям.
– 110 років від дня народження
Івана Дмитровича Ковтуна (1906-1937), українського письменника-гумориста і сатирика. Іван Дмитрович Ковтун народився в селі Чорнобаївка Ізюмського повіту на Харківщині в
селянській сім’ї.

Іван Ковтун з родиною, 1933
За особистої санкції І. В. Сталіна і його найближчих соратників по Політбюро ЦК ВКП(б) Військова Колегія Верховного Суду СРСР 14 липня 1937 року засудила Ковтуна до найвищої міри покарання – розстрілу з конфіскацією належного йому майна. Вирок виконано 15 липня 1937 року.
Одночасно з ним, у той саме день, смертний вирок отримали письменники – Віталій Чигирин, Василь Чечвянський-Губенко, Олексій Ґедзь, Борис Коваленко, Володимир Ярошенко, Іван Калянник, Гнат Пронь, Дмитро Чепурний, Анатолій Волкович; художники – Михайло Бойчук та четверо його учнів: Іван Падалка, Іван Липківський, Василь Седляр, Іван Орел-Орленко, економіст Корній Тараненко, директор Державної бібліотеки ВУАН (нині – ім. Вернадського) Василь Іванушкін та директор «Березіля» Олексій Лозорішак.
 
6 жовтня, четвер
– 110 років тому, 6 жовтня 1701 р., завдяки гетьману Івану Мазепі Києво-Могилянському колегіуму надано статус Академії. «Києво-Могилянська колегія — вищий навчальний заклад, заснований святим Петром Могилою в Києві 1632 як правонаступник стародавньої Київської Академії, заснованої Ярославом Мудрим.
 

До речі, жодного вишу в Московії на той час не було.
 
8 жовтня, субота
Прп. Сергія Радонезького (1392)
Вечірня з 18:00
– День юриста
– День народження
Володимира Євтимовича Свідзінського (1885, с. Маянів Вінницького повіту Подільської губернії, нині Тиврівський район, Вінницька область — 18 жовтня 1941, с. Непокрите, Вовчанський район, Харківська область). Український поет доби «Розстріляного відродження», перекладач.
Життя Володимира Свідзінського обірвалося трагічно в жовтні 1941 року. Коли німецькі війська наближалися до Харкова, НКВД заарештував тих харків’ян, які ще не евакуювалися, зокрема представників української інтелігенції. Свідзінський знав, що приречений на арешт, тому переховувався у друзів. Але 27 вересня 1941 року був арештований за звинуваченням в антирадянській агітації. Разом із іншими арештантами його гнали під конвоєм на схід. Коли виникла загроза оточення німецькими загонами, арештантів в селі Непокрите загнали в покинуту господарську будівлю, яку облили бензином і підпалили.
Тоді у полум’ї згоріли й рукописи його ненадрукованих творів. Винятком став великий рукопис збірки недрукованих поезій «Медобір», яку вдалося поетові О. Веретенченкові вивезти за кордон.
 
9 жовтня, Неділя 16-та після П’ятдесятниці
Апостола Іоанна Богослова
Літургія з 8:00
– День художника

– 220 років від дня народження
Сергія Івановича Муравйова-Апостола (1796-1826), підполковника, одного із керівників декабристського руху на Україні.

У бою з урядовими військами С.Муравйов-Апостол був тяжко поранений картеччю і взятий у полон. З великою гідністю і мужністю поводив себе під час слідства. Засуджений до страти через повішення на кронверку Петропавлівської фортеці. Вирок виконано 13 липня 1826 року. Похований разом з іншими страченими декабристами на острові Голодаї.
 
11 жовтня, вівторок
Собор преп. отців Києво-Печерських, в Ближніх печерах (прп. Антонія) спочилих
 
13 жовтня, четвер
Свт. Михаїла, першого митр. Київського і всієї Русі (992)
Всенічна з 17:00
 
14 жовтня, п’ятниця
Покрова Пресвятої Богородиці
Літургія з 8:00
Многоліття
Благословення
Пригощення

 

 

 

Ой у Лузі червона калина